Того вечора, коли народився Ісус, поспішали до Віфлеєму не тільки люди. Але й всякі тварини та рослини. У найдовшу дорогу відбула найменша з усіх дерев - ялинка. Вона була така знесилена. Що ледве трималася, щоб не впасти. За іншими деревами, великими, з широким листям та грубими стовбурами, бідолашної ялинки майже зовсім не було видно.
Змилосердилися зірки над ялинкою і рясно освітили її, а найбільша різдвяна зоря обсипала сліпучим сяйвом вершок ялинки і кінці її галузок. Ісусик, що лежав у яслах, уподобав собі ялинку й поблагословив її своїм усміхом. Так Бог залишив дітям знак різдвяної радості - освітлену вогнями ялинку.
